ВЕРТЕП

Слово «вертеп» має кілька тлумачень, а сама назва запозичена зі старослов'янської мови, де слово «вертеп» означало «печера», «ущелина» або «балка».

Вертеп — веселе різдвяне дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори.

Вертепом називали театр, в якому вистави розігрувалися ляльками на паличках (маріонетками) у великій дерев'яній дво- або триповерховій скриньці.

Існування вертепного театру в Україні відоме з 17 століття. На початку вертеп був театром ляльок. Традиційною формою подачі був двоповерховий будиночок, у якому за кожним поверхом була закріплена своя функція.

Верхній поверх пропонував різдвяну біблійну історію, сюжет якої був типовим, у той час як нижній належав побутовій драмі, сюжет якої постійно змінювався та залежав виключно від фантазії та драматургічного таланту постановників. 

Згодом вертеп із лялькового театру перетворився на театр живих акторів. Саме наявність інтермедій та інтерлюдій (побутових драм) у вертепі дала великий поштовх для розвитку української драматургії зокрема та української культури загалом. 

Українці донині розігрують вертепні драми. Типовими героями є Дяк, Баба, Москаль, Циган, Шинкар, інші. Саме навколо цих характерів вибудовувались усі інтермедії, у той час як Діва Марія, Йосип, маленький Ісус показували традиційну історію народження Сина Божого.