Вітаю Вас на сторінках блогу! Сподіваюсь, він буде цікавий і корисний для Вас!

Поради батькам

      Доброго дня, шановні батьки!
Ця сторінка мого блогу для Вас. Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були здоровими, слухняними, аби добре вчилися і, зрештою, виросли хорошими людьми. І як багато в здійсненні ваших мрій і сподівань залежить від вас самих, від нас, дорослих.
     Спробуємо попрацювати над формуванням особистості вашої дитини разом? Адже діти - це найцінніше, що в нас є. Ми відповідаємо за тих, кого привели в цей світ...
     Як навчитись любити дітей (майже всі впевнені, що це вміють), як зробити так, щоб дитина у будь-якому віці хотіла додому, хотіла бути поряд з найдорожчими їй людьми, про мистецтво любити - на цій сторінці.


Як покращити успішність дитини у школі

Успішність вашої дитини падає з року в рік або вона отримує лише середні оцінки, хоча, на вашу думку, могла би претендувати на вищий бал? Знаючи її здібності, ви впевнені, що вона може бути більш успішною у школі. І це не дає вам спокою, адже ви розумієте, як важливо добре вчитися зараз, щоби потім вступити в університет або просто гідно закінчити школу. Ви переживаєте, сваритесь і дорікаєте їй за лінь, відсутність мотивації й безвідповідальність. Ви просто не розумієте, чому дитині настільки нецікаво вчитись, і придумуєте різні способи додаткової мотивації. Але найчастіше ситуація не покращується, а стає лише гірше.

Як простежити за процесом навчання дитини


Однією з важливих складових навчання в школі  є домашні завдання, до виконання яких часто залучаються і батьки. 
Ось декілька психолого-педагогічних порад, які допоможуть батькам спокійно простежити за процесом навчання дитини:



1. Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань у знаряддя тортур.

2. Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, сформуйте та поясніть дитині його далеку перспективу. Хваліть її успіхи, радійте результатам, пов'язаним з хорошими оцінками.

3. Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки в тому випадку, якщо вона цього потребує.

4. Не намагайтеся виконувати завдання за свою дитину, краще нехай вона взагалі домашнє завдання не зробить, ніж зробите ви.

   Формуйте у дитини культуру розумової праці, поцікавтеся у вчителя, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань.

Як розвинути в дітей здатність вибачати?

1. Давайте дітям час

Ми не можемо примушувати дітей вибачати когось усупереч їх бажанням. Якщо ми вимагаємо від них сказати про те, чого вони насправді не відчувають, такий підхід не здатний вирішити проблему.

2. Переможців не буває
Коли ви вибачаєте когось, це не слід розглядати як перемогу. Слова «Я ж тобі казав(ла)» не повинні ставати частиною вибачення.

3. Жодних застережень
Якщо при вибаченні робити застереження, воно не буде щирим. «Я вибачу тебе, якщо ти будеш застеляти моє ліжко весь тиждень» – це вимога, а не вибачення.

4. Розширюйте світогляд дитини
Якщо дитина злопам'ятна чи сповнена негативу, найчастіше це відбувається від того, що вона думає лише про себе.

5. Безумовне вибачення
Бувають ситуації, коли об'єкт нашого прощення не бажає його й не вважає, що наше вибачення йому необхідне. Але дитина повинна навчитись вибачати безумовно, навіть якщо це ніким не буде оцінено.

7 відмінностей між мудрим і звичайним батьком:

1. Звичайний батько проводить весь час з дитиною, залишаючи своє хобі і інтереси в тіні. Мудрий батько піклується і про себе. Цьому він і навчає дітей.

2. Звичайний батько цілими вечорами робить шкільні завдання. Мудрий батько вважає, що дитина повинна сама відповідати за них. Якщо щось не виходить, тоді батько приходить на допомогу.

3. Багато батьків намагаються спокутувати провину, купуючи дитині подарунки. Мудрий батько видає чаду гроші на дрібні витрати. Дитина повинна сама вчитися розподіляти гроші і відкладати їх на придбання іграшок. Батькові слід контролювати цей процес і навчати дитину.

4. Часто мами і тата не хочуть розбиратися в причині поганої поведінки дитини. Їм хочеться швидше втихомирити її. Мудрий батько розбирається в причині і намагається допомогти у вирішенні проблеми.

5. Звичайний батько хоче виростити в першу чергу успішну людину. Мудрий перш за все намагається побудувати теплі і близькі стосунки з дитиною.

6. Звичайний батько береже свою дитину від різних проблем, роблячи іноді те, про що його не просять. Мудрі мами і тата в допустимих випадках дозволяють дитині робити помилки. Після допомагають дитині зробити із ситуації висновки.

Принципи виховання дисципліни у дитини:

1. Уважно вивчайте дитину: Ви повинні знати стан її нервової системи. Дії дитини в стані нервового напруження повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або покаранням.

2. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.


3. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків.

4. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними.

5. Не засуджуйте дитину. Пам’ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття.

Основи інтернет-етикету, яким слід навчити дитину:

Дитина не повинна передавати приватну інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.

Добре, коли дитина розуміє, що потрібно звернутися до батьків або вчителя, якщо хтось турбує її у мережі - відправляє дивні повідомлення, нав'язливо намагається установити контакт.

Потрібно пояснити дитині, що зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не завжди є гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі.

Дитина повинна розуміти, що не варто відкривати файли або посилання на Web-сторінки, отримані від незнайомих людей.

Навчіть дитину бути ввічливими в електронному листуванні. Не варто в електронних листах застосовувати текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ - це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити співрозмовника.

Не потрібно надсилати у листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості зі співрозмовником.

Поясніть дитині: завжди потрібно поводитися у мережі так, як би дитина хотіла б, щоб поводилися з нею в реальному житті.


Комп'ютерна залежність

Вважаєте, що ваша дитина проводить за комп'ютером занадто багато часу?
Ось декілька симптомів психологічної залежності від "віртуального світу", на які потрібно звернути увагу:

Синдром скасування
Якщо зникає доступ до комп'ютера, дитина стає агресивною і дратівливою, їй нудно, дитину нічого не радує.

Звуження кола інтересів
Підліток може говорити тільки про комп'ютер і все, що з ним пов'язане. Він ігнорує інші захоплення, не слухає музику, не дивиться фільми.

Дитина обмежує контакти з друзями
Не підтримує відносини навіть з самими давніми приятелями. Схоже, що в реальному світі він не може адаптуватися і шукає притулку в віртуальному просторі.

Що робити у разі виникнення залежності від Інтернету та комп'ютерних ігор?

✔ Найчастіше батьки цілком передбачуваним чином реагують на те, що дитина занадто багато часу проводить у віртуальному світі - забороняють комп'ютер. Але якщо підліток дійсно страждає від залежності, то такий крок не дасть нічого, окрім нових переживань.

✔ Батькам варто, насамперед, зрозуміти, в чому справа. Якщо дитина користується комп'ютером для отримання інформації, розваги і спілкування, можливо, проблеми і не існує?

✔ Якщо ж підліток дійсно занадто занурений у віртуальний світ, то мова може йти не про залежність, а про підліткову депресію. І в цьому випадку потрібно не відбирати комп'ютер, а лікувати депресію.

✔ Справитися самостійно з комп'ютерною залежністю (як і з будь-якої іншої залежністю) важко. Доведеться переглядати спосіб життя і свої відносини з навколишнім світом. І замислюватися про це потрібно не тільки підлітку, але і його батькам. Приміром, якщо, повертаючись з роботи, тато відразу ж сідає до комп'ютера, немає нічого дивного в тому, що дитина робить так само.

✔ Здоровий підліток здатен бачити різницю між реальним і віртуальним світом. Інша справа, що, якщо вдома школяр не знаходить розуміння, віртуальний світ виявляється кращим.


ТОП 10 сайтів для дітей українською мовою


     Щоб ваших дітлахів на затягнули сумнівні місця всесвітньої павутинки – запропонуйте їм перелік сайтів та блогів, перевірених і безпечних: для розваг, навчання та розвитку.


Що робити, якщо дитина - агресор?

✔ По-перше, дорослі повинні розглядати факт дитячої агресії, як свідоцтво своїх батьківських помилок, а не як дитячу провину.

✔ По-друге, подивитися на свої педагогічні звички і змінити все, що робить вашу дитину безправним у власній родині.

✔ По-третє, тактично і спокійно поговорити з дитиною. Часто дітей-заводіїв цькування просто забавляє і здається їм невинною грою. Таким дітям потрібно чітко зазначити, що те, що відбувається – не жарт, а жорстоке поводження з іншою людиною, і наголосити на неприпустимості такої поведінки. Нерідко саме таке визначення повертає маленького агресора в сферу нормального спілкування.

✔ Якщо ж такі заходи не призводять до бажаного результату, значить, причини дитячої агресивності знаходяться глибше в її характері або в шкільній ситуації. Тоді потрібно звертатися за кваліфікованою допомогою до фахівців.

12 підказок люблячим батькам:

1. Питання №1: «Я виховую слухняного чи успішного?»

2. Коли дитина Вас не слухає, згадуйте питання №1.

3. Навіть найменший краще мами знає тепло йому чи холодно, хоче він їсти чи вже ні, подобається йому щось чи не подобається.

4. Діти копіюють батьків. Немає сенсу лаяти за недоліки, які вони взяли у Вас.

5. Частіше давайте дитині вибір. Наприклад: що (і скільки) поїсти, у що грати, де гуляти... Так малюк вчиться.

6. По можливості, не заважайте отримувати негативний досвід. Нехай помиляється: досвід краще нудьги.

7. Краще страхувати дитину на небезпечних «лазійках», ніж лякати його можливими небезпеками. Питання №1, пам'ятаєте?

8. Дбайте про дитину в тому, в чому вона не може про себе подбати, і не забирайте у неї права робити для себе те, що вона вже може.

9. Кращий спосіб навчання - робити разом.

10. Коли дитині погано, її треба не вчити, а любити: теплі обійми і ласкаві слова - все, що потрібно.

11. Те, що Ви сильніші, ще не означає, що Ви завжди праві.

12. Відмінний спосіб обмежити час за екраном - численні гуртки та секції. Найкращі і найцікавіші.


Підлітковий сленг і культура мови

   Чому виникає сленг у підлітка?
Часто сленгові слова підлітка можуть бути зрозумілі тільки його оточенню. Деякі підлітки використовують сленг для того, щоб шокувати оточуючих, а також протистояти соціуму і його правилами. Крім цього, сленг у підлітка з’являється в тому випадку, якщо він володіє скупим словниковим запасом.
Що ж робити з підлітковим сленгом?
✔ По-перше, уважно простежити за власною мовою для того, щоб упевнитися, чи не проскакує чи іноді й у Вашій промові щось подібне.

✔ По-друге, постарайтеся з’ясувати, чи розуміє підліток значення тих слів, які вживає. У більшості випадків, підлітки, усвідомивши безглуздість того чи іншого слова, перестають його вживати.

✔ По-третє, намагайтеся періодично пояснювати підлітку те, що сленг шкодить культурі мови.


Шкільні страхи: як з ними боротися (поради батькам)

✔ По-перше, треба виявити причину шкільного страху. Найчастіше обставинами, що провокують страх, є занадто вимогливі батьки. Тобто їх очікування стосовно успішності дитини. Звісно кожен батько хоче бачити свою дитину найкращою, проте якщо очікування були завищені, то невдачі дитини можуть спричинити виникнення страху перед батьками, за невиправдання надій.

✔ Потрібно, щоб дитина повсякчас відчувала підтримку з боку батьків та близького оточення. Особливо відчуваючі підтримку діти виховують впевненість у собі, у своїй захищеності.

✔ Визнання справжніх досягнень дитини надасть їй упевненості, гордість за власні успіхи.

✔ Не потрібно карати дитину за невдачі у школі, шляхом обмеження її привілеїв вдома. Це, швидше за все, викличе протест з її боку.

✔ Завжди потрібно говорити з дитиною, Спілкуватися з нею про те. що її турбує, про що вона думає. Якщо дитині важко сформулювати свої страхи, то можна пограти з нею у рольові ігри, де вона зможе реалізувати усі свої переживання і виразити їх словами. Наприклад, розіграти якусь пригоду тощо.

✔ І наостанок: батькам потрібно слідкувати за своїм емоційним станом. У родині, де батьки завжди сваряться, де царює хаос і крик, дитина ніколи не знайде необхідної підтримки.


Синдром випускника: звідки раптовий спад у навчанні і що з цим робити

Буває, що учень, який вступив до 10 класу після складних іспитів і рік добре провчився, раптом у випускному класі втрачає позиції з усіх предметів. І це при тому, що попереду випуск зі школи, складання ДПА та ЗНО і взагалі – вихід у доросле життя.

Випускний клас – серйозне випробування для всієї родини, і підліток, потрапляючи до центру уваги, не завжди готовий до цього, і взагалі часом складається враження, що йому все набридло, і школа не потрібна, і про вступ думають лише батьки…

Що робити, якщо мотивація у навчанні наближається до нуля, час минає, а майбутній абітурієнт не реагує на умовляння? Виявляється, в американських однолітків та сама проблема, і психологи розробили методи подолання подібних кризових ситуацій. Термін sophomore slump описує саме такі випадки: коли на другий рік після вступу до старшої школи починається різкий спад у навчанні, зниження мотивації, складається загальний негативний емоційний фон.

Іноді ви бачите, що на другий рік знижується рівень ініціативи, мотивація, ентузіазм. Не варто перейматися – це нормальний етап розвитку підлітка.
Треба не панікувати, а застосовувати чотири нескладні рекомендації.

1. Виявіть причину. У багатьох підлітків спад обумовлений втомою після виснажливого вступу до старшої школи і потім першого року адаптації. Інші починають замислюватися про власне майбутнє, їх переслідують сумніви. Запитання, які найчастіше виникають у старшокласників, – чи до тих цілей вони прямують, чи це їхні мрії, плани та прагнення, чи не роблять вони це для інших других людей – батьків або вчителів.

Звичайно, щоб розібратися з собою, власними цілями і вподобаннями, необхідна допомога фахівця, об’єктивні тести з профорієнтації, щоб думка батьків чи вчителів була не єдиною відправною точкою.

Для подолання втоми від власне процесу навчання є спеціальні рекомендації. Щоб уникнути відчуття рутини, варто урізноманітнити способи отримання знань, а також додати якісь заняття, що не стосуються програми школи чи підготовки до вишу, але важливі для підлітка. Бо кожній дорослій людині важливо почуватися унікальною і самодостатньою особистістю. Успіхи в позашкільних заняттях сприятимуть і прогресу в навчанні.

2. Поговоріть з підлітком. Коли ви бачите серйозні зміни в поведінці вашої дитини, це вже привід для розмови. Уважно слухайте, підкреслюйте свою щиру зацікавленість. Підлітки часто скаржаться, ніби батьків насправді не цікавить, що відбувається у житті їхніх дітей. Крики й дорікання, приниження гідності підлітка менш за все сприяють взаєморозумінню.

3. Зверніться по допомогу до школи. У більшості шкіл є психологи, окрім того, є сенс порадитися з учителем дитини. Також варто дізнатися, які цікаві заходи проводять у школі після уроків.

4. Не засмучуйтеся через низькі оцінки. Батьки завжди переймаються, чи вступить їхня дитина до вишу з такими оцінками, чи не стануть низькі бали на заваді втіленню мрії. Проте реальність свідчить, що ваш випадок, скоріше за все, типовий для цього покоління, і середній бал напевне буде приблизно таким самим. Окрім того, для вступу будуть потрібні знання, а не лише оцінки зі школи, а для їх закріплення і систематизації дуже важлива психічна врівноваженість дитини.

Постійна фіксація батьків на низькій успішності, на недостатньому використанні потенціалу лише заважає здоровому розвитку особистості, яка дорослішає.

При цьому, визнаючи дорослість своєї дитини, не варто залишати її наодинці з труднощами. Деяким дітям все ще потрібна допомога в навчанні, і їм потрібна підтримка батьків.


7 способів дізнатися, як справи в школі, не питаючи у дитини:
 "Ну, як справи в школі?"


1. З ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би не хотів? Чому?
2. Розкажи мені що-небудь смішне. З чого ти сьогодні сміявся?
3. Розкажи мені про найкраще місце в школі.
4. Яке найдивніше (найбільш дивне) слово ти почув сьогодні?
5. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?
6. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?
7. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?


Стратегії спілкування з донькою-підлітком


П'ять стратегій спілкування з донькою-підлітком, які здатні зміцнити довірливі стосунки з нею.
Іноді стосунки між матір'ю й донькою складаються непросто. Особливо ця проблема загострюється в підлітковий період, коли дівчатка відвертаються від своїх матерів і зближуються із друзями. Мами намагаються подолати неприйняття доньок, при цьому відчайдушно докладають зусиль, аби захистити їх від болю, якого вони самі, можливо, зазнали в підлітковому віці. Іноді спілкування між ними зовсім припиняється, а разом з ним і чітке розуміння того, що відбувається в житті доньки.


Чи можна знести стіну підліткового мовчання? Якщо коротко, то так, налагоджуючи справжній зв'язок за допомогою щирого спілкування. Довірливе спілкування допомагає мамі й доньці по-справжньому побачити одна одну такими, якими вони є; відмовитись від нездійсненних надій і очікувань, припинити приймати захисну позу й почати серйозно слухати одна одну.

Простіше кажучи, така форма спілкування є міцним фундаментом добрих стосунків. І коли йдеться про мам та їхніх доньок-підлітків, вона може суттєво змінити ситуацію. Далі пропонуються п'ять стратегій створення більш широких можливостей для справжнього спілкування у стосунках між матір'ю й донькою.

1. Почніть з чистого аркуша
Більшість батьків час від часу займаються «випадковим» вихованням дітей, тобто роблять те, чого не мали наміру робити систематично, і виявляються заручниками становища, в якому впроваджені елементи виховання стають неефективними.

Докоряти собі за те, що вже було зроблено, – марна трата енергії. Час не повернути назад, тому почніть із чистого аркуша, давши собі обіцянку зробити свідомий вибір і йти вперед.

2. Відмовтесь від нездійсненних надій та очікувань
Часто у стосунках найсильніше нас ображає або розчаровує те, що поведінка інших людей не відповідає нашим очікуванням. Чим більше надій ми на неї покладаємо, тим сильніше біль і розчарування в результаті, коли ми бачимо, наскільки нездійсненними вони виявились.

У чому ж проблема? Ми не можемо контролювати поведінку інших людей – це твердження особливо правильне у ставленні до наших власних дітей. Проте той факт, що вони «наші», примушує нас ще міцніше чіплятися за власні очікування.

Припинивши перейматися із приводу часу та якості вашого спілкування з донькою, ви отримаєте можливість прийняти його й більше не зациклюватись на тому, яким воно повинно бути. І тим самим дасте старт побудові нових, більш здорових моделей спілкування.

3. Слухайте шанобливо
Для того щоби спілкування залишалось відкритим, донька повинна відчувати емоційну безпеку, звертаючись до вас зі своїми запитаннями. Дівчата-підлітки хочуть, щоб їх чули, а не читали їм нотації. Вони не хочуть, щоб кожний їхній учинок перетворювався на «можливість навчання (тобто повчання)».

Шанобливо слухати означає налаштуватись на те, що кажуть нам наші доньки, і, що ще важливіше, на те, що вони відчувають. Коли ви реагуєте на їхні слова, проявляйте емпатію й не намагайтесь давати готові відповіді. Повторюйте те, що каже ваша донька, можна навіть дослівно: «Так, розумію. Ти дуже схвильована з приводу завтрашнього уроку фізкультури». Промовляючи її власні слова, ви демонструєте доньці, що почули її та розумієте її почуття.

4. Зберігайте спокій
Здатність залишатися спокійною, чим би не поділилася з вами ваша донька, дуже важлива, якщо ви хочете, щоб вона продовжувала довірливо спілкуватися з вами. Без цього ви не зможете дізнаватися про дійсно важливі події та хвилювання, тобто про те, що змушує батьків озиратись назад і питати себе: «Як же я міг (могла) пропустити це?».

Для того щоб ваша донька відчувала, що може спокійно й безпечно звертатись до вас, цілком імовірно, вам доведеться прикусити язик або піти у відокремлене місце, щоб запобігти емоційній реакції в даний момент. Це дуже важливо, навіть коли (або особливо коли) вона приходить до вас із такою ситуацією, яка примушує ваш внутрішній сигнал тривоги звучати неймовірно голосно.

Боріться з бажанням негайно перервати дитину фразою: «Що ж ви наробили із друзями!», зберігайте спокій, кивайте головою й дякуйте доньці за відвертість. Якщо ця інформація вимагає якихось ваших дій, зробіть паузу, щоб зібратися з думками та висловитись без погроз.

5. Діліться своїми історіями
Дівчата люблять слухати про інших підлітків, які пройшли через складні ситуації та змогли з ними впоратись; є щось утішне у знанні, що не тільки ти можеш відчувати себе ізольованою або неправильно зрозумілою. Тому доньки із задоволенням слухають також і мамині історії (навіть не дуже втішні та схвальні).

Не існує більш швидкого способу зламати бар'єри й дати вашій доньці шанс побачити вас такою, якою ви є насправді, ніж розповісти їй про проблеми, з якими ви зіштовхувались у підлітковому віці, про те, як вони вплинули на вас тоді та який вплив мають на вас (уже дорослу жінку) зараз. Приділяйте час тому, щоби показати свою вразливість і довірити її вашій доньці, і, швидше за все, вона побачить вас у зовсім новому світлі й сама відкриється зовсім по-новому.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *