Українська мова багата на гарні та яскраві вирази й приказки про кохання, які можуть відмінно розбавити прісне "я тебе люблю" або "ти мені подобаєшся":)
Кохання – глибоке і складне почуття, але починається воно з простих речей: погляду, зустрічі, розмови. І коли хтось когось примітив і пильно стежить за особою, яка сподобалася - це називають пасти оком дівчину або стригти очима за хлопцем.
Кохання виникає в юності, а найперше – ще в школі. І українці на таке говорять: "Ще книжки в сумці, а вже дівки (парубки) в думці".
Приходять перші дні запаморочливої закоханості. І вже хлопець напівжартома може говорити своїй обраниці: "Закохався, як чорт у суху вербу". І люди навколо – друзі, родичі, колеги – милуючись обома, твердять: "Він їй до пари".
Юнак, котрий зустрів свою кохану, міг розповідати друзям про неї такими словами: "В неї брови до любові, а устоньки до розмови". І де б та кохана не жила, жодна відстань – не відстань, бо ж: До любої небоги нема далекої дороги.
Після перших зустрічей почуття один до одного наростають, хлопець стає наполегливішим, а дівчина – сміливішою. Про неї тоді кажуть: "У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски".
І зрештою, стається те, що українці називають "ходити по барвінок", "рвати барвінок", "поливати барвінок" або ж "ночувати у барвінку":)
Якщо все складається добре, то кожен із пари може сказати своїй обраниці/обранцеві: "Я над світ тебе кохаю!" або "Закохана в тебе до нестями"...
Вони обмінюються подарунками на свята, примовляючи: "Дороге не дарування, дороге твоє кохання". І скрізь вони разом, адже: Найкраща спілка – чоловік та жінка. Інколи вони сваряться, тому що: хто кого любить, той того й чубить. Але миряться, адже тривалі стосунки – це складно, бо зашлюбитись – не дощик переждати.
Та буває, на жаль, і по-іншому. Трапляється, що хлопець і дівчина часто сваряться між собою, але розходитися все одно не хочуть. І тоді кожен із них про такі стосунки думатиме: "Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре".
Бува, що почуття взагалі геть зникають і навіть замінюються негативними. І тоді про таких говорять: "Любить, як собака цибулю" або ж "як собака камінь".
Та все ж у ліпшому сценарії пара все ж стає родиною. І тоді щасливий українець думає так: "З лихою жінкою сварка та розлад, а з доброю і без грошей лад". І ще: "У того добра годинка, у кого вірна жінка".
Євген БРИЖ
Немає коментарів:
Дописати коментар