Збагатіть себе особливими українськими словами, які варто знати та вживати у повсякденному спілкуванні! Яскраві лексеми поповнять словниковий запас та з легкістю замінять набридливий суржик.
Кебета – здібність, уміння, хист; розум.
“Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю!” (Тарас Шевченко).
Нестелепа – неповоротка, незграбна людина.
“Знав би той нестелепа, як стріляю. Поцілив би йому крізь вічко його кольчуги прямо в пупа! Ги-ги!” (Павло Загребельний).
Тужавий – щільний, тугий, не м’який.
“Іде неквапом, упевнений, що його ждуть, сповнений пихи й нахабства, ліниво переставляє чоботи, вминає тужавий сніг: ри-и-ип! ри-и-ип!” (Павло Загребельний).
Абищиця – річ або справа, що не має ніякої цінності чи значення; дрібниця, дурниця.
“Це така абищиця, що не варт і казати…” (Словник Грінченка).
Чвиря – негода, сльота.
“А зима зовсім згнила, і шкульгає Різдво в мряку чвирі…” (Микола Хвильовий).
Примилятися – поведінкою, розмовою, манерами намагатися подобатися кому-небудь, зваблювати когось; словами, вчинками піддобрюватися до кого-небудь з певною метою; підлещуватися.
“Він крутився поміж своїми людьми, усміхався та примилявся до їх та нишком іноді казав кому щось…” (Б. Грінченко).
Мріти – ледве виднітися, бовваніти; ледве світитися; мерехтіти; світати.
“На могилі кобзар сидить / Та на кобзі грає / Кругом його степ, як море / Широке, синіє / За могилою могила / А там — тілько мріє” (Тарас Шевченко).
Сопух – сморід.
“Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного свіжого, що входив до хати…” (Лесь Мартович).
Розбруньковуватися – розтулятися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).
“Чудесний весняний день… Сонце… Ось-ось розбрунькнуться каштани… ” (Остап Вишня).
Легіт – легкий приємний вітерець.
“Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки…” (Михайло Коцюбинський).
Немає коментарів:
Дописати коментар