У час, коли літо в розквіті, хочеться писати й говорити про квіти, що так щедро прикрашають наші домівки. Квітник — невід'ємна частина кожної української садиби. Проте, чи знаємо ми українські назви поширених у нас квітів? Отож! Здебільшого послуговуємося чужомовними словами. Тому й вирішила нагадати українські назви, що, зазвичай, мають прив'язку до квітки, яку називають.
Наприклад, усім, мабуть, відома така чудова квітка, як гладіолус. Це слово в перекладі з латинської мови означає “меч”. Проте існує й українська назва — косарик. Коса, коси, косиця, закосичувати... Власне, ця квітка має вигляд прикрашеної квітами коси, тому й отримала назву косарик.
Також промовистою є українська назва настурції — красоля, яка зумовлена яскраво-червоним кольором суцвіття, що красується. Краса, красива, красується, красоля...
Маргаритка — це стокротка. Назва, очевидно, походить від стократної кількості пелюсток.
Герань, пеларгонію українці називають ще калачиками. Листя цієї рослини й справді як калачики.
Квітка анемон пов'язана з грецькою назвою вітру. Наші предки іменували її вітряницею. Таку назву квітка отримала тому, що її тендітне стебло постійно хитається від вітру.
Примулу або первоцвіт ще називають ключиками.
Календула має українську назву — нагідки.
Отож, вживаймо українські назви квітів — косарики, калачики, ключики, нагідки, красоля, вітряниця, стокротка.
Джерело блоґ Оксана Лутчин
Немає коментарів:
Дописати коментар