В останніх двох числах «Літературної України» (№ 49, 50) опублікована стаття «Літературна освіта: занепад і шляхи відродження». Її поява була спричинена потребою відповісти на статтю Ганни Токмань, яка полемізувала з деякими раніше оприлюдненими концептами. Своє бачення шляхів реформування літературної освіти викладає доктор філологічних наук Григорій Клочек.
Передмова
Маю прохання до кожного, хто читатиме нижче подану публікацію, звернути увагу на її прикінцеві роздуми, в яких зроблена спроба спрогнозувати загрози, котрі завадять прийняти та реалізувати пропоновану стратегію і тактику реформування літературної освіти – вона, ця «стратегія і тактика», детально викладена в статті, що найближчим часом буде опублікована в журналі «Дивослово» (№ 1,2 – 2017р.).
Передбачав: «Серйозна загроза полягає в тому, що в нашому суспільстві, котре потребує кардинального реформування у всіх сферах, аж надто поширеною є практика псевдореформування. У неї є різні чинники. Одним реформи не потрібні, то вони їх просто імітують. Іншим же, котрі, можливо, і прагнуть щось змінити, не вистачає професіоналізму. Він, до речі, дуже дефіцитний у наш час...».
