Таке враження, що наші предки споконвіків були готові до цього свята, тому й спродукували таку величезну кількість народних прислів’їв про дурнів. Коли читаєш їх, розумієш, як все-таки важливо бути розумним.
Ось деякі з них:
З дурнем каші не звариш
Дурному Гаврилці усе чорнобривці.
У дурного хазяїна і колесо з воза вкрадуть.
— Що дурень робить?
— Воду міряє!
— Воду міряє!
Нема гіршого ворога, як дурний розум.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.
На коні їде, а коня шука.
Розуму палата, та ключ від неї загублений.
Не тямить голова, що язик лепече.
Дурний собака і на хазяїна бреше.
Осла взнаєш по вухах, а дурня — по балачках.
За дурною головою і ногам нема спокою.
Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить.
Порожній колосок вище всіх стоїть.
Розумна голова, та дурню попалась.
Навіщо й покришка, коли горщик пустий.
В кого в голові капустяна розсада, не поможе й посада.
Густо дивиться, та рідко бачить.
Раденький, що дурненький.
Тільки знає, що з миски та в рот.
Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.
Не свисти, а то в твоєї жінки буде дурний чоловік.
Дурні лише в казці щасливі.
Виріс, а розуму не виніс.
Під носом косовиця, а в голові ще й на зяб не орано.
Борода виросла, а розуму не принесла.
Шовкова борідка, та розуму рідко.
Борода, як у старого, розуму, як у малого.
Шия з намистом, а голова зі свистом.
Сила воляча, а розум курячий.
Сильний ведмідь, а дуги не зігне.
Як напише один дурень, то сто розумних не розбере.
Порожній посуд здаля дзвенить.
Дурному в голові всі горобці свищуть.
Дурням закон не писаний.
Дурному море по коліна!
Пошли дурня богу молиться — так він і лоб розіб’є.
Дурня і в церкві б’ють.
Дурень і в макітрі макогона зломить.
Дай дурню товкач, він і вікна поб’є.
З нашого Захарка ні богу свічка, ні чортові угарка.
Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
Дурень з дурнем зустрічались, один одним дивувались.
Дурному й черепок — цяцька.
Пошли дурного, а за ним другого!
Дурнів не сіють, не орють, а вони самі родяться.
Треба йому ще сім літ свині пасти!
Рости, сину, хоч дурний, аби великий.
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня.
Молодець проти овець, а проти баранця й сам як вівця.
Куди вітрець, туди й розумець.
На голові блистить, а в голові свистить.
Ворона за море літала, а розуму не набрала.
Як нема в голові, то на базарі не купиш.
З дурнем нема що йти на ярмарок.
От вам і Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.
Засмійсь, Матвійку, дам копійку.
Смішки з чужої лемішки; своєї наколоти та й реготи.
Хто сміється, тому не минеться.
Сміялася верша з сака, а сама така.
Немає коментарів:
Дописати коментар