За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (Нечуй-Левицький).
Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ. (Мет. 130).
Не цвіла калинонька ік Петру, да зацвіла калинонька ік Різдву — а в мого свекорка у коморі, а в мене молодої у подолі. (Н. п.)
Тим же вона мабуть горда, що в подолях лиштва. (Чуб.).
Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва. (Чуб.).
Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич. Блискучий центр середніх віків з Академією та славетними монастирями обернувся тепер у дрібне торжище, притулок крамарів і лайливих перекупок, осередок кустарних виробництв мила, гільз, шкіри, оцту й гуталіну (В.Підмогильний).