Насправді це питання - історичне. Бо суфікс ЕЦЬ - давніший. Його можна знайти у документах, датованих XIV-XV століттями. Тоді як його побратим АНИН фіксується наприкінці ХІХ століття.
Допоки йшлося про мовні закономірності, то ЕЦЬ переконливо перемагав АНИНа. Але за радянської доби АНИН вийшов на перші позиції, бо дуже скидався на свого російського товариша.
У перспективі планувалося, що умовний "англічАнин" має назавжди витіснити споконвічного "англІйця", а суфікс ЕЦЬ планували затаврувати як "застарілий, рідковживаний", щоб із часом вилучити із вжитку.
Але не так склалося, як гадалося: ЕЦЬ вижив.
Утім, така мовна політика спричинила мовну плутанину. Як наслідок, і досі ломляться списи, то хто ж, наприклад, живе у Рівному: рівненець із рівненкою, рівенчанин із рівенчанкою, рівненчанин із рівненчанкою чи хтось інший? :)
Правило вчить надавати перевагу суфіксам ЕЦЬ і К.
За винятком позицій, де вживання саме таких суфіксів неможливе.
Наприклад, у назві Вінниці уже є один Ц :) Тому житимуть тут вінничани: вінничанин і вінничанка. А ось у Полтаві - полтавець із полтавкою, а в Чернігові - чернігівець із чернігівкою.
Але якщо хочете остаточно заплутатися, поутворюйте кілька хвилин подумки назви мешканців усіх населених пунктів, які згадаєте. Голова піде обертом. Зате буде весело. І ви точно перестанете розуміти, хто де живе....
Немає коментарів:
Дописати коментар