Леся Українка
Вона написала «Лісову пісню». Вона «без надії таки сподівалась». І вона найвідоміша жінка України.
Уїдлива, скритна, але така навіяна й ніжна! Любила поспати зранку й крижану каву. Життя жила «на валізах». Одягалася не за правилами, а як їй подобалося.
Маленька Лариса (справжнє ім'я) ще усміхалася, а от доросла майже ніколи. Може, Леся не була б геніальною, але була б щасливою...
Якби не клятий туберкульоз, якби не соковисмоктуюче кохання, якби не надмірне напосідання матері. У родині Косачів сповідували любов, взаємопідтримку, досконалість. У 4 роки тямуща Леся читає. У 6 - гаптує аж гай! А як піднесено грає на фортепіано. Аж тут вирок - туберкульоз кісток. Як це збагнути!? Знівечилися не просто кістки, а усе її життя. Місяцями у «гіпсових лещатах» Леся вимуштрує якбивизнали яку наполегливість, стійкість, витривалість. МУСИТЬ «тримати обличчя», адже у їхній родині немає безпомічних. Мама вишколює її науками. Вимагає не ремствувати й не скиглити, а зайнятися ділом. Леся від усіх приховує сльози й перетворюється на «енциклопедію». Та хай усьому грець!
Їй п’ятнадцять. І на неї зусієїдурі налетіло кохання. 18-річний Максим Славинський вдає, що не помічає її ціпка й кволості. Леся теж твердокам’яна, хоча серце торохтить як скажене, а губи пухнуть від бажання. Як же це красиво й наївно! Мліти удвох на озері від поезії Гейне. Але ця навіжена пристрасть не переросла ні у що під пильним оком Ларисиної мами, яка вважала Максима «лентяюгою». Залишаються тільки спогади й спільні переклади Гейне. «Милий мій! Ти для мене зруйнований храм…» Славинський одружується. Пірнає у політику. У 77 помирає від катувань КДБістів у Лук’янівській в’язниці.
«Якби я не була українкою, то була б грузинкою» О! Це Леся не просто так бовкнула. Їй 24. Нестор Гамбарашвілі знімає кімнату у будинку її батьків. Вона дарує йому свою світлину, а він їй кинджал зі срібною інкрустацією. Потім туберкульоз знову жене її, як пташку, у теплі краї. Нестор пошлюбить багату поміщицю. Цю новину Леся дізнається від мами. Жінка відправить йому десяток листів, але не отримає жодної відповіді. Уже 87-річний Нестор Гамбарашвілі прийде й виридає усе несказане на її могилі.
Чоловік, якого Леся зустріне під Ялтою, розпанахає її серце на шмаття. Сумний, думний, загадковий Сергій Мержинський окутав Лесю як туман. Обоє захопилися. Українка назавжди, Мержинський на трішки. Мама, звісно, проти нього: хворий, дивний, не влаштований. Але коли від Мержинського через відкриту форму туберкульозу легенів відмовилися майже усі - до нього помчала Леся. Терпіла й догоджала вимотаному й від того противному Мержинському. Записувала за ним пристрасні листи іншій жінці й по надцять разів перечитувала вголос її відповіді. Збожеволіти можна! Там, біля напівпритомного Мержинського Леся за одну ніч накатала почитайтеякуодухотворену «Одержиму» Не її Мержинський згас на її очах. Леся повернулася до батьків висотана до межі. Довго ходила у чорному.
А потім для неї проросла Квітка. Її рятівна Квітка. Климентій Квітка. Хоча Леся не кохала його, у «Кльоні» вистачило почуттів на двох. Ця чудернацька парочка збирає фольклор. Кльоня записує Лесин голос й продає усе, аби тримати її на плаву. Подовгу бесідують удвох, здогадуються, що часу обмаль. Косачам Квітка не подобається: безпомічний, не пристосований, та й різниця у віці (він молодший за Лесю). 4 роки живуть у цивільному шлюбі, і Леся запевняє матір, що їхні кімнати нарізно, спільний тільки коридор. До дідька усі пересуди! Леся повінчається з Квіткою й він зробить надможливе, аби дружина дожила життя щасливою...
Влітку 1913-го з Грузії (м. Сурамі) додому у домовині привезли Лесю Українку. До похоронної процесії приставили наряд кінноти. Заборонили промови. Але натовп сунув за нею аж до Байкового, а там довго співав «Вічная пам'ять…» Потім розійшлися. І тільки Кльоня аж до сутінків ридав над свіжою могилою дружини.
«Багато сил йшло на даремну видержку й непотрібну терпеливість» Вона це зрозуміла, але запізно. Ох, Лесю, Лесю! Ви відбулися для всіх, але пропали для самої себе.
Квітка Ломикамінь, зламана, вразлива, чуттєва, якажертовнолюбила. Такою була справжня Леся Українка.
Немає коментарів:
Дописати коментар