Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу — річкою. Насправді це не так. Російському река відповідає українське річка. Незалежно від того, яка вона завдовжки і завширшки. “Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка” (Петро Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий. А коли треба вживати слово ріка? Коли вдаємося до врочистого стилю, щоб передати піднесений настрій або тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі Миколи Зерова з Овідія: “Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки”.
Річище й русло. Слова, що виступають синонімами і в прямому, і в переносному розуміннях. Порівняймо використання їх у значенні “заглиблення в грунті, по якому текла або тече вода”: “Шевченко ішов навпростець, вгадуючи річище” (Зінаїда Тулуб), “Дніпро затопив усі протоки й старі русла” (Юрій Яновський). Так само це й “напрям, шлях розвитку”: “Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіт нечуваної сили й краси” (Максим Рильський).
Шкода лише, що останнім часом засоби масової інформації іменника річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки русло з неправильним наголосом на першому складі: “Розмову перевели в інше русло” і под. А треба навпаки — віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар